Знайомства з вашими близькими Красногорівка Україна

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «МОЛОДЬ СХОДУ УКРАЇНИ», утворена рішенням Пам'ятайте – в ваших руках є сила, яка здатна змінювати цей світ❕.
Table of contents

Олександр: Я ось хочу бути всюди. Чому кудись переїжджати треба? Так має бути у кожної людини — хай дім залишається домом. Це ж нормально. Я не кажу, що всі мають кудись їхати, але міграція, як кажуть, проходить і без нас.

6 клас. Біологія. Різноманітність покритонасінних. Дводольні. Частина 1 (Тиж.3:ЧТ)

Міграція — це природній перехід, навіть у тваринному світі. Мурахи навіть посміхається мігрують цілими стадами. Це не політика визначає, це енергетичний розвиток, еволюція — якщо хочете так сказати. Вона сама собою відбувається — у цій простоті й уся складність. Я як старий українець сміється кажу — там, в Україні, буде скоро цікаве життя.

Воно буде відкритим — я бачу це по молодих, по їх високому рівню, по якості. Вони вже не такі як раніше, слава богу, вже не шароварні, не тягнуться тільки до шароварів і віночків, а хочуть показати, що і вони на щось здатні. Фольклор хтось може любити, а хтось — ні. Це нормальна різниця, людина мусить мати право вибору.

А не так, що ти українець — тож мусиш прислухатись до шароварщини, і все на тому.

Студенти Мар’їнського району вчаться розраховувати майбутню пенсію

А шаровари — вони взагалі турецькі, заради бога! Олександр: Він мене підсвідомо приваблював. Батько фарби забув, а я взяв — і розмазав іх. Напевно, у кожній людині вже від народження, вже щось запрограмовано. От дивіться: народжується дівчинка, їй 5 рочків, а вона вже бісики пускає, вже ходить спокушає. Ну звідки це береться? Хіба її хтось навчив? Бабуся її навчила? Ніхто не вчив.


  • сайт знайомств на в Таврійськ Україна.
  • знайомства онлайн знайомств поблизу Хмельницький Україна;
  • Адаптація переселенців в Україні №42 (83) ( жовтня р.).

Знаєте, у людини немає в житті вибору. Хто воїн — той воїн, воїн воїном народжується. От я вірю в такі штуки. Для мене це все ясно. З цим треба миритись, сприймати як є, та жити й насолоджуватись. Там починали усі, адже тоді це був період своєрідного вільного празького Монмартру. Це був післяреволюційний період, коли не треба було ні у кого нічого просити.

Тільки міст контролювала мафія місцева, та соціалістичні менти. Я не дружив ні з одними, ні з іншими. Олександр: Ні, туди ж треба хотіти. А якщо Ви не хочете — хто Вас змусить іти? Сам, сам! Маргарита: Скільки років Вашій галереї? Олександр: Галереї офіційно 23, її було засновано року. Це надзвичайно цікаво, але водночас буває і страшно — адже я дивлюсь, а за дверима цієї будови плине ще якесь життя.

І ось це життя у мене було вкрадено. Людина коли себе чомусь присвячує — то пірнає з головою.

Позначка: Психотерапія

Саме тоді з цього щось і виходить — коли людина повністю себе чомусь віддає. Маргарита: Наскільки складно балансувати між творчістю і бізнесом? Якщо складно — не роби. А питання мистецтва й бізнесу стоїть, але у мене мистецтво — це мистецтво, а бізнес — це бізнес. Дві різні речі. Тут взагалі не може бути жодного балансу. Тому я й працюю з людьми, які беруть на себе ті бізнесові завдання, які хтось має виконувати. У нас є свої закони — я не торкаюсь грошей, не обговорюю ціни.

Думаєте, я грошей не хочу? Але мені цим у жодному випадку не можна займатись. Гроші завжди є спокусою, але якщо на цю стежку стати — то вона швидко й закінчиться. Маргарита: Сьогодні у Вашій галереї виставлені не лише Ваші роботи Та й сумно самому іноді. Це не значить, що у мене тут зараз художники почнуть шикуватись у чергу — я всіх відправлю геть. Люди, яких я виставляю у себе — це суто симпатія, випадковість, якась погана людина приводить якусь хорошу.

Психотерапія – ЦПСР НаУКМА

Це знову ж, знайомства. Все як у житті — люди знайомляться, розходяться.


  • Главное меню.
  • сайти знайомств з людьми в Яворів Україна;
  • Зв'язатися з нами;

От у барі познайомились та й розійшлись. А тут просто — раз!

Пов'язані матеріали

Мені сподобалось мистецтво, та й усе. Я теж шукаю щось новеньке, вважаю, що я все ж трохи у цьому розбираюсь. Я знаю, де комерція, а де веселощі, де енергетика. Є й такі речі, яких я не розумію. Є картини, у яких мені подобаються лиш ціни, які я мистецтвом називати взагалі боюсь. Але знову ж — це питання до людини, яка за це платить, а не тільки розмірковує, що є добре, а що погане.

Олександр: Я не погоджуюсь, я наполягаю! Тільки він від цього відійшов, а я потягнув далі. Маргарита: Ви ділитесь своєю технікою з іншими? Олександр: Намагаюсь, звісно. Для мене це не пропаганда того, аби навчити малювати чорним — заради бога, бери чорне та фарбуй, — а саме передати психологію, адже багатьом людям просто не вистачає сміливості. Маргарита: У чому полягає ця психологія? Олександр: Психологія ця полягає у тому, що існують відмінності.

Колись же було створено біле… Немає автора техніки письма на білому полотні, а на чорному — є. Вам хіба не радісно, що земляк таке вигадав? За це грошей не отримаєш. Але сам престиж! І хочеться покричати, але я вже проґавив можливість. Хтось визнає мою ідею, а хтось ні… Ось в Італії, наприклад, вже й полотна продаються чорні. Маргарита: Є у Вашому житті люди, яких би Ви називали учнями? Олександр: Є люди, які з вдячністю взяли підказку та вирушили далі власним шляхом.

Останні новини

Наприклад, одна з картин в галереї — взагалі від аматора. Він італієць, викладач кунгфу, спортсмен. Ось він мене здивував. Запросив мене до себе пожити, і ми з ним, не знаючи мови, спільної для обох, — я англійською не володію, на жаль — балакали від ранку до вечора. Є таке, стається. Я і подорожую без англійської — мені подобається ось цей стан, цей адреналін. Маргарита: У Вашій галереї є дві схожі роботи — портрет жінки на жовтій софі — авторства Вашого та іншого художника.

Олександр: Це ж у нас нещодавно був маленький бієнале, і Віталіна художниця, роботи якої також виставлені у галереї О. Оніщенка — ред. Були у нас із ним і міжнародні суперечки… Але я замовк, тому що зрозумів — словесні суперечки — це тільки для слабких. Я зрозумів його хід думок — вони найперші, найкращі — і замовк. Я дав людині можливість походити й подивитись.

Ми нічого не хотіли порівнювати, коли писали ці дві картини. Це така звичка зі старих добрих часів, коли художники зустрічались та іноді творили разом. Тому що це, по перше, цікаво, це обмін енергетикою, обмін досвідом — комусь щось до вподоби, комусь щось навпаки, зовсім не подобається.