Витрати на сватання в Козятин Україна

— с. — С. — Боряк О. О. Сватання // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.
Table of contents

Я стала господарем цього омріяного закладу. Завдяки такій волонтерській діяльності було зібрано 3 тони продуктів та 40 тисяч гривень. У році було здійснено ремонт костюмерної, їдальні, кабінету директора. А попереду — ремонт сцени, закриття оркестрової ями. Отож, купували лише тканину та фурнітуру, не потративши жодної копійки з бюджетних коштів. З року за ініціативи сільського голови почали випускати газету «Обрій» Цекинівської територіальної громади.

Навігаційне меню

Тоді ж виникла ідея створення дитячого майданчика, який виріс у ти денний термін. Дарма, все вийшло неочікувано гарно. Трудилися батьки, працівники будинку культури та соціальної сфери, і навіть, старші діти. Керівники агроформувань підтримали ідею фінансово, та й мами купували фарбу… Ми відкрили його у День захисту дітей. А через два тижні встановили ще й два стенди — соціально-економічний паспорт громади у фотографіях.

Завдяки наполегливій підготовці, учасники клубного формування художнього читання нео-. З року стало традицією нагородження учасників культурно-мистецьких заходів футболками «Я люблю Цекинівку».

Коли Михайло Новак та Віталій Постолатій, уродженці села, вирішили написати книгу «Моя Цекинівка» і прийшли з проханням допомогти в наданні інформації, фотоматеріалів, Оксана Андріївна пересканувала всю базу фотографій з описами та передала для обробки. Всі дружно — і працівники БК, і бібліотекар Ольга Лукасевич, і працівники сільської ради працювали над оновленням музейної кімнати, адже в ній — пам´ять села. Оксана Андріївна розповіла про те, які теми опрацювала на курсах підвищення кваліфікації працівників культури, і тепер в неї з´явились нові плани щодо діяльності і розвитку будинку культури.

Згодом, ознайомившись з діяльністю СБК, зокрема його директора, погоджуюсь із думкою невгамовної Оксани Андріївни, що «в нашій роботі головне не стільки освіта і стаж, як велике бажання працювати». Поїздка на Ямпільщину до Цекинівки підкинула чимало матеріалу для роздумів. Коли після побаченого і почутого все склалося, як тепер прийнято говорити, в один пазл, виокремився напрямок в культурі прикордонних регіонів, який ми називаємо міжнародним співробітництвом. Оці туристичні маршрути, задумані ямпільчанами на основі історичних та народних традицій, ведуть до розвитку культури, до обміну досвідом, стаючи врешті-решт стимулом для творчості українців придністровського пограниччя та сусідівмолдован.

Переглядаю матеріали газет «Вінниччина», «Ямпільські вісті», поміщені в портфоліо СБК, де оптимістичні заголовки говорять самі про себе — «Патріотизм по-цекинівськи», «Дарунок для малечі», «Свято подяки у Цекинівці» та ін. Яскраві фотографії з усміхненими обличчями дітей, молоді у вишиванках та у футболках «Я люблю Цекинівку», світлини з Іриною Рачковською на чолі цекинівської делегації, з директором СБК Оксаною Работою, з колективом аматорів, цікаві зустрічі — все це образи доброї надії сільської громади, яка є частинкою прекрасного Придністров´я, де бережуть традиції і започатковують нові, спрямовані на співпрацю і добросусідство.

Річ у тому, що його голова Ірина Рачковська — не лише умілий господар, вона ще й автор гімну Цекинівки. А це обнадіює. Село моє, моя державо, Моя ти гордість і любов, Щаслива доле і батьківська славо, До тебе повертаю знов і знов, До тебе лину, мій коханий краю, Роздолля виноградної лози, Ти, як підкова щастя, виступаєш У синяві дністрової сльози.

Спочатку храм зводили як невелику каплицю. Будівля була рівно в два рази менша свого нинішнього розміру. Великий прихід процвітаючого тоді Ямполя змушував до розширення площі храму, що привело до збільшення колишньої каплиці до сучасних розмірів. У році місцевими умільцями прибудовано дзвіницю і великий купол.

Обидві споруди встановили на даху, який також довелося повністю замінити. Старовинний храм добре зберігся, хоча в ньому багаторазово проводилися ремонти та часткові реставрації. Храм було закрито в ті роки. В році, у часи воєнного лихоліття, відновилися служби, і відтоді церква не закривалася.

Нині настоятелем храму є протоієрей Георгій, який вже понад двадцять років несе свій нелегкий хрест служіння на ниві Христовій. Допомагає порадами і молитвами, вчить прихожан бути однією родиною та йти тією стежкою, яка веде до Бога. Молитвами і зусиллями настоятеля та прихожан храм постійно впорядковується і прикрашається: проведено капітальний ремонт, оновлено іконостас, збудована капличка на території церкви.

В храмі вшановується ікона святого Геннадія. Геннадій в миру — Григорій Ребеза родом з Ямпільського району. Батьки були благочестивими селянами-середняками. Відбувши військову повинність, юнак вирішив відвідати святі місця Києва та Глинську пустинь. Навесні, після Великодніх свят, завершення польових робіт та приведення у порядок виноградника, батьки благословили сина на поїздку. І вже на Трійцю Григорій Ребеза разом з іншими паломниками прибув до Глинської пустині. Тут він залишився на послух, взявши благословіння монастирського старця. В монастирі Григорій виконував різні роботи. На земельній ділянці близько ста сажнів, яка прилягала до монастиря, йому вдалося виростити великий виноградник.

Знайомство — на рік, шлюб — на вік. Таїнство шлюбу з давніх давен до наших днів

Клімат Курської губернії несприятливий для цих плодових кущів. Сорт винограду «Тирас» Григорій привіз з батьківського виноградника. Через три роки посаджений виноград, на диво всім, рясно уродив. Після Глинської пустині о. Геннадій служив при архієрейському домі в Кишиневі, знаменитому Свято-Григорівському монастирі на Херсонщині. В році архімандрит Геннадій в сан архімандрита був возведений до революції переїхав до Одеси. Звершуючи пастирське служіння в роки атеїстичних гонінь, о. Геннадій для багатьох людей був духовним наставником, підтримував віру і наставляв на шлях істини.

На діяльність архімандрита Геннадія звернула увагу тодішня безбожна влада. Неодноразово його арештовували. У році отця Геннадія відправили на заслання у Казахстан, де він, важкохворий, працював на руднику. В році був розстріляний. Місце захоронення архімандрита невідоме. У році Геннадія Ребезу було реабілітовано. Продовжувач духовних традицій, благодатний старець, шанований святий Одеської єпархії священомученик Геннадій Одеський зайняв достойне місце в Соборі Одеських святих і став одним з небесних покровителів.

На жаль, слухаючи українського «Щедрика», світ, зазвичай, не знає ні справжньої назви твору, ні історії створення, ні імені його творця — Миколи Леонтовича. На щастя, в останні роки сталося багато змін в дослідженні життя М. Леонтовича та в популяризації його спадщини. Більше двадцяти років ВОЦНТ проводить обласний фестиваль хорового мистецтва «Співає Поділля Леонтовича», року відбулися «Хорові асамблеї Леонтовича», приурочені відкриттю відновленого музею та меморіального комплексу у с.

Марківка Теплицького району та річчю легендарного «Щедрика». Логічним продовженням у дослідженні та популяризації життя і творчості М. Леонтовича стало видання книги «Микола Леонтович Повне зібрання хорової та педагогічної спадщини». Вінниця, «Нілан-ЛТД», , підготовленої і впорядкованої кандидатом мистецтвознавства, професором Вінницького державного педагогічного університету ім.

Коцюбинського, автором експозиції та організатором створення меморіального музею в с. Ця книга стала підсумком багаторічної дослідницької роботи автора, яка велася упродовж десятиліть. Тут зібрано теоретичні дослідження А. Завальнюка, різноманітні матеріали, документи, фотографії, опублікована розширена біографія Леонтовича, маловідомі сторінки його життя і смерті, подаються власні погляди М.

Л е о н то в и ч а на свою педагогічну діяльність, спогади доньки композитора, опубліковані листи Леонтовича до майбутньої дружини. В цьому виданні охоплено практично всю хорову та педагогічну спадщину композитора, а також вміщено ґрунтовну наукову статтю про творчий стиль Леонтовича видатного композитора Станіслава Людкевича. Книга стане в пригоді музикантам, викладачам та широкому загалу, що цікавиться мистецькою спадщиною нашого краю.

Заслужена артистка України, актриса Вінницького обласного українського академічного музично-драматичного театру ім. Двадцять колективів взяли участь в обласному.

Альманах Світлиця 4(59) by Вінницький обласний центр народної творчості - Issuu

І для того, щоб не захворіти та веселити всіх людей дзвінкими піснями, потрібно слухатися батьків. А що буває з неслухами, нам дуже цікаво розповіли учасники вистави. Але головне, що все закінчилося добре і гарна пісня зуміла всіх помирити і потішити. Зазначу, що це зараз один з трьох дитячих театральних колектив області. Своє звання «зразкового» вони отримали 12 років тому і до цього часу гідно його захищають.

Також велика вдячність «метрам» театральної. Не менш цікаве продовження було в Самгородоцькому СБК Козятинського району 26 жовтня та 31 жовтня на сцені Тульчинського училища культури. Кожна робота, яка була показана колективами, заслуговує на увагу. В кожну режисер вкладав душу і вміння, відчуття моменту.

Адже в колективі немає художників-декораторів, освітлювачів, костюмерів. Все це має робити керівник. І всі з цим справилися чудово. Кожен театр відповідав своєму напрямку, кожен колектив був особливим, цікавим і переконливим на сцені. В рамках цього фестивалю театральні колективи також підтверджували звання «народний». Учасникам фестивалю вдалося все! Зразковому аматорському музичному театру «Росинка» Тульчинського РБК, керівник Галина Кобцева , хочеться подякувати насамперед тому, що авторська музична казка за сценарієм Наталки Погребняк «Чудовий дім», де було задіяно понад Театральна майстерність тут зростає з кожною новою поставленою виставою.

Режисери завжди шукають щось цікаве, таке, щоб запало в душу глядачам. Це наші флагмани.


  • ;
  • Контакти і реквізити;
  • знайомства з людиною з Росії Червоноград Україна!
  • знайомства швидкість знайомства в Очаків Україна.
  • Офіційний портал Верховної Ради України?
  • .

Їхні вистави були на високому художньому і виконавському рівні — різножанрові і цікаві. Приємно, що чотири нових колективи взяли участь у «Театральній осені». Вони потішили і глядачів, і мене особисто своїми творчими здобутками. Позитивне і незабутнє враження справив на журі фестивалю колектив. Його спрямування можна було б назвати фольклорним театром.

Керівник колективу Оксана Анатоліївна Сірант розповідає, що цей колектив створений вже досить давно, але саме тепер вони знайшли свою особливу нішу, і почали працювати дуже плідно. А починали з того, що пошукали у бабусиних скринях і знайшли старовинні українські костюми та прикраси, вишиті сорочки та хустки.